EasyBusiness | Чи очікувати бізнесу спрощення ДПП?
ppp, public private partnership, Ukraine, law
17146
post-template-default,single,single-post,postid-17146,single-format-standard,ajax_fade,page_not_loaded,,qode-theme-ver-7.7,wpb-js-composer js-comp-ver-4.7.4,vc_responsive
 

Чи очікувати бізнесу спрощення ДПП?

Уже незабаром на розсуд Верховної Ради буде винесено Законопроект #4565 “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо забезпечення можливості взяття довгострокових зобов’язань у рамках державно-приватного партнерства”, покликаний врегулювати темпоральні обмеженя українського бюджетного законодавства, які становлять величезну проблему для співпраці бізнесу та держави в України.

Експерти EasyBusiness неодноразово підкреслювали, що розвиток державно-приватного партнерства (“ДПП”) сьогодні – одна із вагомих политичних та економічних ініціатив. Спрощення умов цієї форми співробітництва держави та бізнесу дозволило би значно пришвидшити розвиток інфраструктури в Україні та зекономити до 50-60% від вартості реалізованих проектів.

Однак, попри своєчасність та доцільність законопроекту, варто визнати, що певні його положення таки потребують перегляду та доопрацювання. Це дозволить уникнути можливих проблем із трактуванням деяких запропонованих положень та, нарешті, пришвидшити строки виконання вже існуючих на папері або запланованих масштабних інфраструктурних проектів.

Висловлюючи свої зауваження стосовно законопроекту, юрист EasyBusiness Катерина Бусол зазначає, що документ містить деякі термінологічні розходження із чинним Законом України “Про державно-приватне партнерство”. Так, згідно із запропонованим актом,   договори державно-приватного партнерства (ДПП) укладаються щодо “існуючих об’єктів” (п. 212 ст. 2). Проте, діючий Закон “Про ДПП” відносить до цього переліку і “створювані або придбані об’єкти” (п. 2 ст. 7).

Суперечність між двома документами також виникає стосовно учасників ДПП. Визначення довгострокового зобов’язання у рамках ДПП у законопроекті формально прив’язане виключно до органів державної влади та місцевого самоврядування (п. 212  ст. 2). Натомість, нещодавні зміни до ЗУ “Про ДПП” надали можливість державним підприємствам виступати на стороні державного партнера, який несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями такого підприємства (абз. 5 п. 1 ст. 1).

Питання також виникають стосовно необхідності деталізації деяких положень законопроекту. Так, наприклад, розробниками законопроекту пропонується окреме штроке визначення зобов’язань за договорами ДПП. Це створює певні суперечності із визначенням ДПП, наданим окремим спеціальним законом. Тому п. 212 ст. 2 законопроекту пропонується викласти наступним чином: “довгострокове зобов’язання у рамках державно-приватного партнерства — зобов’язання державного партнера за договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства згідно із Законом України “Про державно-приватне партнерство” здійснити платежі протягом поточного та/або майбутніх бюджетних періодів приватному партнеру з дотриманням умов, передбачених таким договором”.

Також слід деталізувати процедуру затвердження Міністерством фінансів України істотних умов договору для можливості взяття довгострокових зобов’язань. Серед іншого, залишається незрозумілим, про істотні умови якого саме договору йде мова у законопроекті – договору, укладеного в рамках ДПП, або додаткового договору.

Також потребують деталізації наступні положення: які критерії вибору проекту ДПП для надання довгострокових зобов’язань; позиція якого органу – Міністерства інфраструктури, Міністерства фінансів України тощо – має пріоритет у доведенні доцільності проекту ДПП; строки розгляду та надання затвердження; чи означає незатвердження те, що за проектом остаточно не можуть надаватись довгострокові зобов’язання, навіть у випадку внесення необхідних змін, тощо. Ті самі питання виникають і стосовно процедури повторного затвердження.

Останнє невелике зауваження стосується тривалості зобов’язань. Для уникнення додаткових протиріч, пропонуємо дещо доповнити п. 62 ст. 38 законопроекту наступним чином: “переліки та обсяги довгострокових зобов’язань у рамках державно-приватного партнерства за бюджетними програмами до повного завершення розрахунків із приватним партнером”.

Сподіваємося, що депутати приділять гідну увагу необхідності спрощення умов державно-приватного партнерства, а існуючі неточності будуть скориговані та не завадять розвитку інфраструктури в Україні. Чекаємо на голосування!