EasyBusiness | BREXIT: ШІСТЬ КЛЮЧОВИХ ВИСНОВКІВ
EUentity,‬ ‪Brexit‬, ‪EU,‬ ‪Ukraine,‬ ‪EasyBusinessBloggers‬
16794
post-template-default,single,single-post,postid-16794,single-format-standard,ajax_fade,page_not_loaded,,qode-theme-ver-7.7,wpb-js-composer js-comp-ver-4.7.4,vc_responsive
 

BREXIT: ШІСТЬ КЛЮЧОВИХ ВИСНОВКІВ

В мейнстрімі публічних обговорень природньо опинилася тема референдуму в Сполученому королівстві щодо полишення цією країною зони ЄС. Британія – один із лідерів світової економіки – опинилася за крок до виходу з чи не найвпливовішого міждержавного політико-економічного конгломерату – Європейського союзу.

Як це може вплинути на макроекономічні розклади в Європі, змінити диспозицію провідних світових економік, переосмислити політичні цінності й тренди, вплинути на подальшу тактику розширення ЄС, зокрема щодо України, стисло відповіла партнерка EasyBusiness Аліна Свідерська.

Друзі, мої принципові висновки щодо Brexit як феномену такі. Перший: Стара Європа починає не на жарт втомлюватися від мультинаціоналізму та плекати власну закритість.

Люди у старій Європі дедалі менше хочуть бачити іммігрантів, біженців, людей інших рас та релігійних деномінацій. Декілька успішних політичних кампаній у Європі та інших розвинутих країнах світу нещодавно відбулися саме з таким підтекстом.

Згадаймо Трампа в США із його меседжем про стіну на кордоні з Мексикою, підтримку правопопулістської партії «Альтернатива для Німеччини» під час місцевих федеральних виборів, коли запекло піддавалася критиці канцлер Меркель за підтримку біженців. Тими самими дискурсами пояснюється й лідерство ультра-правого кандидата на президентських виборах в Австрії.

Отже, незначна, але все ж кількісна перевега в британському референдумі людей, які мріють про «Британію для британців», є цілком у цьому ж тренді. Такі тенденції є справді лячними, бо повертають Європу у часи, коли цінність людини залежала від кольору шкіри, походження та громадянського статусу.

Другий висновок: Стара Європа опинилася в лещатах популізму.

Гра на емоціях та залякуванні набирає нових обертів. Шалений потік інформації та можливість її багатоканальної подачі просто не дають людям часу критично осмислити її. Особливо тим, хто 0не звик піддавати критиці інформацію ЗМІ чи перевіряти її достовірність.

Значно простіше повірити, що всі проблеми не від того, що ти зловживаєш алкоголем, не працюєш ефективно, живеш за рахунок держави, а через мультикультуралізм ЄС, всіляких мексиканців чи поляків, які забирають «твою» роботу, через біженців зі сходу, «бєндерівців» тощо.

Дискурс «зовнішнього ворога» значно вигідніше прикриття безсилля перед вирішенням реальних соціальних чи адміністративних проблем. І це проблема тільки і виключно людей, а не країн, націй, релігій. Політики лише використовують цю слабкість на свою користь, паразитують на цьому соціальному песимізмові.

Третій висновок: Європейський лібералізм справді опинився під загрозою.

Одним із головних аргументів виходу Британії з ЄС була можливість відсторонитися від надмірно зарегульованих правил життя ЄС – від соціальних стандартів до галузевої економіки. ЄС давно відомий своєю забюрократизованістю – буквально до дрібниць.

Навіть Україна на тлі ЄС часом виглядає доволі ліберальною країною, якщо не брати до уваги сумнозвісну українську проблему ефективності державних інститутів та «верховенства» права.

Але парадокс в іншому – насправді ЄС первісно створювався як ідеальний ліберальний інструмент. Свобода руху капіталу, пересування людей та товарів були одними з головних принципів цього політико-економічного конгломерату. Тепер це ледве не головні ризики для окремих країн. І довгострокова криза у Великобританії через Brexit – яскраве тому свідчення.

Що стосується України, три моїх висновків виглядають отаким чином.

Перший: Євроінтеграційний вектор України залишиться пріоритетом за будь-яких умов. Brexit у жодний спосіб цьому не завада. Може навіть навпаки: Україну будуть розглядати як нового потенційного політичного гравця, економічного партнера у східній Європі та ринок для ЄС.

Звісно, Brexit порушує впевненність у ЄС як політичній структурі. Це може призвести до внутрішніх трансформацій, зміни бюджетування, розподілу функцій тощо. Проте навряд чи це вплине на торгівельну політику.

Отже, шанси, що угода про асоціацію між Україною та ЄС запрацює, залишаються доволі високими.

Другий: Brexit може спровокувати нові військові ризики.

На сьогодні Великобританія та США є найбільшими партнерами України у протидії військовій агресії Росії. Але теперішній прем’єр-міністр Британії йде у відставку. Також є ризик перемоги Трампа у США з його апатією до зовнішньополітичних ініціатив.

І перше, і друге, на жаль, може грати проти України – у тому сенсі, що в Росії саме в особі провідних країн світу може побільшати партнерів для критики ЄС та відповідного входження туди України. За будь-яких обставин, слід очікувати численних маніпуляцій, готуватися до яких варто з холодною головою і сухим порохом…

Третій: безвізовий режим України може стати першою жертвою Brexit.

В контексті глобальної боязні іммігрантів та біженців візова лібералізація для України виглядає не дуже оптимістичною. Німеччина та інші провідні країни ЄС ще більше закриються від потоку потенційних нелегалів з України.

З іншого боку, для візової лібералізації ЄС висувало Україні конкретні вимоги, які ми здебільшого виконали. Тому ЄС вдаватиметься до нових аргументів на відмову у візовій лібералізації. Звісно, якщо ми самі не припустимося звичайних для нас помилок до моменту прийняття рішення з цього питання.

Проте, загалом, як б не драматизувала ситуацію. За всіх pro et contra, корекція внутрішніх процесів e ЄС лише відкриває нові можливості для всіх, передусім для України.